журнал "Радуга"

проза, поезія, літературний погляд, рецензії, галерея

logo-rs4g2.jpg
kiev-raduga  05.01.2013 12:13:29

Олександра Гандзюк. Планета тюльпанів

Hа всіх зоряних картах ця планета мала назву Червоної. Про неї було обмаль відомостей. Точніше одне-єдине повідомлення, яке обмежувалося свідченням помираючого астронавта Джека Флорінта, що дивом урятувався і прибув на Землю у напівпритомному стані. 
- Тюльпани. Вони скрізь. Червоні тюльпани. Їх багато. Це... - тільки й промовив він. 
Такими були його єдині й останні слова. 

Hа всіх зоряних картах ця планета мала назву Червоної. Про неї було обмаль відомостей. Точніше одне-єдине повідомлення, яке обмежувалося свідченням помираючого астронавта Джека Флорінта, що дивом урятувався і прибув на Землю у напівпритомному стані. 
- Тюльпани. Вони скрізь. Червоні тюльпани. Їх багато. Це... - тільки й промовив він. 
Такими були його єдині й останні слова. Вони дали змогу вченим зробити висновок про те, що атмосфера цієї планети нагадує запах тюльпанів і непридатна для життя. Але ніхто не замислився над тим, як тоді вони можуть взагалі рости на ній. 
...- Фреде, ось вона. 
- Диви, яка красуня. Уся червона. 
- Наша Земля значно гарніша. 
- Колись була. Ти теж бачив старі знімки з космосу? Ті, що були зроблені до Третьої світової війни? 
- Байдуже. Для мене моя Земля - найкраща. Мине якихось тисячу років - і вона знову голубітиме в космосі. 
- А поки що ми маємо важливе завдання - шукати планети, придатні для проживання. 
- Підлітаємо. 
- Так, зараз швидко візьмемо проби ґрунту, повітря - і додому. На мене чекає Грета. Щойно повернуся - одразу й одружимося. 
- Думаєш, вона чекає. Три роки розлуки - немало. 
- Чекає. Обіцяла. 
- Щасливий. Мене ніхто не жде. Проте теж додому тягне. Все, йдемо на посадку. 
- Шукай найзручніше місце. Якусь поляну. 
- Тут усі місця зручні. Дивись, куди не кинь оком - довкола самі тюльпани. 
- Отже - м’якої посадки. 
- А якщо вони болотні? Пам’ятаєш останні слова Джека? Можливо, вони ростуть у драговині. Зараз ми разом з ракетою плавко опустимось на дно. 
- Цур тобі.a 
Ракета м’яко опустилася на землю чужої планети. 
- Грегу, дивися, які високі ці квіти. 
- Справді, Фреде. Вони дістають нам до очей. 
- Цікаво, як вони пахнуть. Так і хочеться зняти шолом із скафандра. 
- Не смій. Хочеш померти? 
- Не схоже, щоб тут не було життя. За рахунок чого вони тоді ростуть? Ти як хочеш, а я таки спробую. 
- Грегу! 
- Чого ти репетуєш? - астронавт визволив голову з шолома й тепер дихав на повні груди. - Краще робити, як я. Який тривожний запах квітів. Ніколи не доводилося чути щось подібне. Таке враження, наче ці квіти попереджають про якусь небезпеку. Дивись, як благально водять своїми великими голівками. Не знаю чому, але мені вони нагадують дівчат. 
- Наших дівчат? У захисному одязі кольору хакі? 
- Ні, тих, яких бачив у старих фільмах, ніжних і тривожних. Таких, як моя Грета. Цю лагідну неземну дівчину часів Третьої світової зустрів на полігоні, коли наш загін повернувся з бойового завдання. Варто мені було кинути на неї лише один погляд, щоб зрозуміти, що саме з нею прагну зустріти старість. Правда, тоді біля неї крутився якийсь там Яс Маклер з космічної розвідки, але я зумів залишити його з довжелезним носом. 
- Не дивуюся. Пригадую того Яса. Куди йому до тебе. Ти ж красень. До речі, про ніс. Тепер можеш сам залишитися з розбитим: тобі не здається, що земля захиталася? 
Земля й справді хитнулася, і чоловіки стрімголов полетіли вниз, у її роззявлену пащеку. З кожною секундою льоту дихати ставало все важче. Свідомість затьмарювалася. Останнє, що відчував Грег перед непритомністю, - тужливий і тривожний запах тюльпанів. 
- Очуняв! До чого ж слабкі створіння ці земляни. 
Довкола панувала напівтемрява з туманом. Грег повів очима. 
Голос належав бридкій брунатній одноокій істоті, щедро вкритій бородавками. Ця відразлива чудернацька істота говорила імпульсами, не відкриваючи рота. 
- Вітаю тебе, землянине, з прибуттям на землю Флевії. Я володар цієї планети. 
- З чого видно, що я з Землі? - запитав Грег. 
- Від тебе за сто парсеків чути війною, - просигналило створіння. - Ти прибув дуже вчасно. Нога останнього астронавта ступала сюди понад сто років тому. 
- Звідкіля такі відомості? З книжок? 
- Ні. Я бачив його на власні очі. 
- Джек Флорінт! - вирвалося у Грега. 
- Не цікавився. Ім’я - це лише звук. Оболонка, якою оточує себе людина, намагаючись відрізнитися від інших. 
- Де Фред? - Грег аж тепер зауважив, що товариша немає поряд. 
- Він нівельований. 
- Як? 
- У нього поганий генофонд. Він і так був більше мертвий, ніж живий. 
- Що з ним? 
- Я ж уже пояснив - його нема. 
- Чого ви чекаєте від мене? 
- Продовження роду. 
- Якого роду? 
- Нашого. Я мрів про це понад тисячу років. Мені потрібен нащадок. Тоді, за давніми манускриптами, відродиться колишня могутність Флевії, а йому вдасться стати володарем цілого Всесвіту. Тобі випала велика честь - подарувати сина моїй дочці. Іди. Вона чекає. 
Грег автоматично ступив кілька кроків. Пітьма перед ним розсіялася. Він опинився в кімнаті, в якій був сотні разів. Вона належала Греті. А ось і вона сама?! Сидить на ліжкові, звично підібгавши під себе ноги. Одне тільки дивує Грега: чому така непоступлива Грета, від якої він дивом зірвав лише кілька поцілунків, тепер в прозорій сорочці виблискує тілом. 
- Грето! 
- Грегу! - дівчина кинулася до нього. 
Він притулився до її розкритих уст і завмер, тоді здер з дівчини прозорий серпанок і почав, мов божевільний, цілувати тіло, про яке марив цілих три роки. 
- Грето! 
- Візьми мене! - прошепотіла дівчина. 
Пуп’янки її грудей під його поцілунками загострилися. Вся вона пахла свіжістю, мов ...квітка. Квітка. Планета Квітів. Червона планета.
Це не Грета. Це - дочка огидного володаря цієї землі. Отже, така ж бородавчаста потвора, як і він. 
- Геть! 
Відкинув від себе дівчину, яка дивилася на нього такими закоханими очима, яких, на жаль, він ніколи не бачив у Грети. 
- Любий! 
- Мовчи, не говори до мене її голосом. Ти не Грета. 
- Так. Але коли тобі це подобається, завжди буду нею. 
- Бути нею зовні зовсім не означає бути такою, як вона. Відійди, - відірвав від себе руки дівчини. 
- Тоді лише раз, тільки один раз покохайся зі мною. І ти породичаєшся з самим володарем Всесвіту. 
- Та чхати мені на твій Всесвіт, бридка потворо. 
- Я не потвора. Дивись. 
Дівчина стала танути на очах, перетворюючись на миле напівпрозоре створіння з неймовірно тонкою талією, довгою шиєю і великими сірими очима. 
- Я не те мав на увазі. Якою б красунею ти не виявилася, кохатися з тобою не стану. У мене є дівчина, яку я люблю. 
- Шкода. У разі відмови батько наказав мені тебе нівелювати. 
- Нівелюй. Сподіваюся, це у вас швидко й безболісно? Раз - і нема, - невесело пожартував Грег. 
- Побачиш, - в голосі дівчини не було й тіні погрози, радше жаль. 
- Тобі мене шкода? 
- Ні. 
- Чому ж у твоєму голосі чути стогін? 
- Мені шкода себе. Я не зможу тебе нівелювати. Торкнувшись твоїх уст, одразу ж відчула, що закохалася. 
- Не страшно. Розлюбиш. А там, дивись, через якусь сотню-другу років сюди прилетить ще якийсь зореліт, з нього вийде чудовий хлопець - і все у вас буде гаразд. 
- Не буде. І що це за прокляття висить над нашою планетою? - голосно заридала. - Скільки вже наших дівчат загинуло через кохання до вас, землян. Усе, ходімо. Доки батько не схаменувся. Бачу - не передумаєш. 
Вона вивела його до зорельота. 
- Тільки один поцілунок. На прощання. 
Вдячно припав до солодких прохолодних губ. 
- Візьми. На пам’ять, - і простягла великий прозорий ґудзик. 
- Мій портрет. Дивися і згадуй. Тепер і загинути не страшно. 
- Загинути? - перепитав з трапа. 
- Так. Батько не помилує. 
Провела рукою навколо. 
- Ми всі тут загинули. Прощавай. 
Махнув рукою. 
- Не говори дурниць. Батько тебе простить. 
Не чув, як тихо сказала : 
- Ні. 
Задраяв люк і вже підійшов до пульта управління. 
Якась сила примусила підбігти до ілюмінатора. 
Побачив, як дівчина, тремтячи всім тілом, перетворюється на тюльпан. 
Через півроку долетів до Землі. 
Постукав у знайому квартиру. Двері відчинив Яс Маклер. Тримав на руках дитину. 
- Хто це до нас? - з-за його спини долинув голос Грети. - А це ти. Заходь, згадаємо минуле. 
Грег мовчки розвернувся й пішов. 
...Він так і не одружився. А навіщо? Дівчина, яка його любить, і досі з ним. Коли йому сумно, дістає подарований нею прозорий ґудзик, і на ньому одразу ж вимальовується напівпрозоре личко, тонка шия і великі сірі очі. Вона посміхається йому, а він штудіює підручники з прикладної магії, вірячи, що обов’язково знайде закляття, яке розчаклує його рятівницю, і побереться з нею. І тоді його нащадок (ні, який там володар Всесвіту - просто чудовий астронавт) десь за хмарами знайде своє кохання. 



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 0




Мітки / теги
Александр_Бирштейн :: Александр_Володарский :: Алексей_Курилко :: Анна_Порядинская :: Виктор_Некрасов :: Віта_Пахолок :: Владимир_Спектор :: Вячеслав_Рассыпаев :: Вячеслав_Слисарчук :: Евгений_Черняховский :: журнал_"Радуга" :: Инна_Лесовая :: клуб_"Экслибрис" :: клуб_«Экслибрис» :: Марианна_Гончарова :: Михаил_Юдовский :: Никита_Дубровин :: объявление :: обэриуты :: оголошення :: поезія :: поэзия :: путешествия :: Риталий_Заславский :: рассказ :: рецензия :: Сергей_Черепанов :: стихи :: стихотворения :: Ян_Таксюр

Новини

анонси, повідомлення

Дорогие друзья - читатели журнала "Радуга"!

От Вас зависит, каким быть журналу в 2016 году.

В такое непростое для всех время нам необходима любая Ваша помощь: и словом, и делом.

Просим Вас не забыть подписаться на наш журнал.

Каждого подписчика, пришедшего в редакцию
(ул. Б. Хмельницкого, 51-А), ждёт подарок!

Подписные индексы:

74420

95025 (льготный, для библиотек)

По вопросам редакционной подписки обращайтесь:

тел. 2397381, 2397395.

Пишите нам, мы всё прочтём: rdga1927@gmail.com
Надеемся на плодотворное сотрудничество с Вами!


Передплатіть наш журнал

Подписные индексы:

74420

95025 (льготный, для библиотек)

По вопросам редакционной подписки обращайтесь:

тел. 2397381, 2397395
rdga1927@gmail.com



Школа-студия театра КХАТ
ВСЕМ, кто хочет найти себя, явить миру свои скрытые таланты, научиться красиво говорить, правильно презентовать себя в обществе, преодолеть боязнь публичных выступлений, научиться перевоплощаться в других людей, получить мастер-классы от ведущих актёров  театральной сцены, подготовиться к поступлению в театральные ВУЗы и бесплатно посещать все спектакли уникального театра в Киеве, поможет ШКОЛА - СТУДИЯ ТЕАТРА КХАТ!
Внимание! Объявляется ПЕРВЫЙ набор в Школу-Студию Театра КХАТ! Художественный руководитель курса - актёр Национального академического театра русской драмы им. Леси Украинки, главный режиссёр театра КХАТ, опытный педагог мастерства актёра, заслуженный артист Украины Виктор Кошель. Полная программа обучения включает: первые 3 месяца - подготовительные актёрские курсы, курсовой спектакль в конце первого года обучения, дипломный спектакль в конце второго года обучения, бесплатное посещение всех спектаклей театра, на втором году обучения выход на сцену в спектаклях театра, работа с ведущими мастерами  сцены. Прекратить обучение можно в любой момент, когда вы сочтёте, что получили достаточное количество знаний и навыков. 
Стоимость обучения для подростков и взрослых - 1000 гривен в месяц. До 1 декабря проходит акция для первых 10-ти поступающих скидка - месячный абонемент - 650 гривен. Оплата помесячная. Пробное занятие -150 гривен.

С надеждой на плодотворное сотрудничество Катарина, Виктор и Театр КХАТ :)

Мої Фото

Календар
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
         
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua